Мета і завдання

 

Визначити причини війни, її характер, мету, рушійні сили.

 

Засвоїти процеси визвольної війни, перемоги і невдачі козацьких військ. Дати оцінку українсько -московським відносинам, підписаним "Березневим статтям". Розкрити історичне значення і наслідки національно - визвольної війни українського народу проти Польщі.

 

1. Політичне, соціально - економічне становище українських земель під владою Польщі в першій

половині XVII ст. Причини війни.

 

2.        Початок визвольної війни та перемоги козацьких військ в 1648 р. Характер, мета, рушійні сили

війни. Воєнні діїї в 1649 р. Зборівський трактат, його умови та значення.

 

3.        Воєнні діїї у 1650 -1653 роках. Битва під Берестечком. Білоцерківська угода.

 

4.        Українсько - московські відносини в середині XVII ст. Переяславська рада, "Березневі статті", їх оцінка та історичне значення.

 

5.        Історичне значення і наслідки національно - визвольної! війни українського народу проти Польщі

в середині XVII ст.

 

 

Причини і передумови Визвольної війни українського народу 1648–1657 рр.

Особливе місце в історії України займає період національно-визвольної війни українського народу 1648—1657 рр. на чолі з видатним державним діячем і полководцем Богданом Хмельницьким

Хоч цей рух і зазнав поразки, проте саме в той період вперше після занепаду Русі відновилася ідея української державності — ідея, яка нині втілена в життя і завжди житиме в народі.

Поштовхом до цього визвольного руху був Колонізаційний натиск польської шляхти, що розпочався на східноукраїнських землях після Люблінської унії, відразу натрапив тут на значний опір з боку місцевого населення, який поступово переріс в національно-визвольну війну під гаслом боротьби проти польських насильницьких порядків. Спільним фронтом виступило низове і "городове" козацтво, за ним пішли селяни і міщани. Вся Україна прагнула звільнитися від шляхетського панування, яке набувало страхітливих форм. Саме тому національно-визвольна війна знайшла широкий відгук серед селянства і мала великий успіх, хоча й розпочалася без попередньої підготовки та організації народних мас.

Чільник народно-визвольної війни, сотник реєстрового війська Богдан Хмельницький до виступу господарював на своєму хуторі в Суботові. Але, зазнавши безчинств з боку чигиринського підстарости поляка Чаплинського і не знайшовши правосуддя у польських властей, був змушений втекти на Запорожжя. Дорогою він закликав простий люд до боротьби проти польського насильства і знаходив співчуття та готовність народу до повстання.

Причинами національно-визвольної війни 1648-1657 рр. були політичні, національні, релігійні:

 - Козацтво зазнавало постійних утисків: магнати відбирали в них хутори, луки, ставки, млини, примушували платити десятину, за будь-яку непокору козаків кидали до в'язниць і мордували, багато козаків перетворили на кріпаків;

 - Посилилося гноблення селянства. Панщина на Наддніпрянщині досягла 4 днів на тиждень, у західних районах - до 6 днів.

 - Крім панщини, селяни змушені були виконувати і інші повинності ( працювати в маєтках, виконувати різноманітну роботу);

 - У містах українці були усунені від участі в міському самоврядуванні, їхні місця посідали іноземці;

 - Українцям чинили всякі перешкоди під час вступу до цеху, займатися ремеслом чи торгівлею;

 - Посилилась політика насадження уніатства та католицизму, переслідувалося православ'я.

За своїм характером цей всенародний рух був національно-визвольним та антифеодальним.

Рушійними силами визвольної війни були: козацтво, селянство, міщанство,частина українського духовенства, дрібна і середня православна шляхта.

Керівна роль належала неколонізованій козацькій старшині.

Спільною метою, яка їх всіх об'єднювала в боротьбі - ліквідація польсько-шляхетського панування та здобуття незалежності.

 

Дата Подія Соціально – політичні наслідки

січень 1648 Повстання на Січі під приводом Б.Хмельницького. Запорізька Січ стає центром збирання повстанських сил, базою для розгортання визвольного руху.

травень 1648 Перемога козаків під Жовтими водами. Розгортання селянського повстанського руху.

травень 1648 Розгром польського війська під Корсунем Селянський рух охоплює Київщину, Поділля, Волинь, Лівобережну Україну.

вересень 1648 Перемога козаків під Пилявцями

листопад 1648 Укладання миру під Замостям Козацтво підтримало обрання на трон польського короля Яна Казимира і відмовилося від контролю над західним регіоном.

23.12.1648 Вступ війська до Києва. Б.Хмельницький – "український Мойсей"

травень 1649 Наступ польської армії. Вдалим маневром війська Хмельницького оточили армії короля та Яреми Вишневецького. Зрада татарського хана.

8 серпня 1649 Зборівський мирний договір 1. Козацький реєстр – 40 тис. осіб 2. Територія – Київське, Чернігівське, Брацлавське воєводства. 3. На цих землях влада належала гетьманові та його адміністрації. 4. Київський митрополит одержав місце в сенаті. 5. Всім учасникам повстання проголошувалась амністія. 6. Водночас магнати і шляхта мали право повернутися до своїх маєтків. 7. Для більшості селянства відновлювалося кріпацтво.

вересень 1650 Таємні переговори Яна Казимира з папським нунцієм про плани походу на Україну. Римський Папа присилає королю освячений меч і благословення на війну. У лютому 1651 польські війська вдерлися на Поділля і захопили містечко Красне. Новий початок війни.

червень 1651 Поразка під Берестечком. Зведено нанівець автономію козацької держави.

18 вересня 1651 Білоцерківський мирний договір 1. Реєстр – 20 тис. осіб. 2. Влада гетьмана поширюється лише на Київське воєводство. 3. Гетьману забороняється вести зовнішню політику. 4. Шляхта повертається до своїх маєтків. Б.Хмельницький розуміє, що вибитися власними силами не можливо, слід шукати вірного союзника.  

1653 рік "Молдавська авантюра" Б.Хмельницького. Ускладнення геополітичної ситуації в регіоні, воєнні невдачі ( поразка під Жванцем), формальна підтримка Оттоманської Порти підштовхнули гетьмана до відмови від про турецької орієнтації на користь проросійського вектора.

1 жовтня 1653 Земський собор прийняв рішення про взяття Війська Запорозького під високу руку. Розпочинається етап переговорів у Переяславі ( січень – березень).

березень 1654 "Березневі статті" Україна зберігає республіканську форму правління; територію. – адмін. поділ; нову систему соціально – екнонм. відносин; цілковиту незалежність у проведенні внутрішньої політики. Водночас – збір податків здійснювався під контролем росій. сторони, заборонялися дипломатичні зносини з Польщею та Туреччиною.

літо 1654 Річ Посполита та Кримське Ханство підписують "Вічний договір" Татари спустошують Брацлавщину (зруйновано 270 поселень, убито 10 тис. немовлят, взято в неволю 200 тис. осіб).

1656 рік Москва і Варшава укладають "Віленське перемир’я". Б. Хмельницький переорієнтовує зовнішню політику на Швецію.

вересень 1657 смерть Б.Хмельницького Початок доби Руїни.

 

Передісторія

Богдан Хмельницький був хорошим дипломатом. Вже з перших кроків війни проводив далекоглядну зовнішню політику і вів активну дипломатичну діяльність з іншими державами. Неодноразово звертався до Москви з проханням допомогти в антипольській боротьбі і навіть погрожував війною, якщо не буде надано цієї допомоги. Російський уряд з одного боку не хотів розривати мир з Польщею, а з другого боку мав бажання поширити сферу впливу. Після довгих вагань, "в ім'я віри православної", Земський собор прийняв рішення взяти Військо Запорозьке під "високу царську руку". Юридично цей акт було оформлено під час російсько-українських переговорів у січні-березні 1654 р. Вже на етапі підготовки Переяславської ради яка відбулась 8 січня 1654 р, виникають розбіжності у підходах до нового союзу. Російські посли відмовилися принести присягу за царя, боярин Бутурлін, який очолював російську делегацію, відмовився дати письмову гарантію збереження прав і вільностей після того, як договір набере чинності. З боку козаків не всі полки присягнули на вірність царю. У березні 1654 року козацька делегація передала на розгляд росіянам проект договору, який увійшов в історію під назвою "березневих статей". Згідно з цим документом, Україна зберігала республіканську форму правління, територіально-адміністративний поділ, систему соціально-економічних відносин, незалежність у проведені внутрішньої політики і зовнішньої (за винятком Речі Посполитої і Туреччини). З початку визвольної війни 1648 р. російський уряд надавав широку економічну і фінансову допомогу Україні. Поступово розширювалася дипломатична підтримка України зі сторони Росії, а також допомогу людьми, зброєю, боєприпасами. На початку 1649 р. російський уряд визнав гетьмана Хмельницького і з цього часу регулярно обмінювався з ним послами. Тоді ж уряд повідомив гетьману про готовність прийняти Україну в російське підданство, але вважав за необхідне поки уникати війни з Польщею

 

Березне́ві статті́ 1654 року (інші назви — «Статті Богдана Хмельницького», «Березневі статті Богдана Хмельницького», «Статті війська Запорозького») — угода між російським царським урядом і українською козацькою старшиною, комплекс документів, які регламентували політичне, правове, фінансове і військове становище України після Переяславської ради.

Згідно з цими статтями Україна зберігала свої військово-адміністративні органи управління на чолі з виборним гетьманом. На Гетьманщині без обмежень мало далі діяти місцеве право, обумовлювалося невтручання царських воєвод та інших урядовців у внутрішні справи України. Україна зберігала свої збройні сили — 60-тисячне козацьке військо. Гетьманський уряд мав право на ведення стосунків з іноземними державами, правда, з дозволу царського уряду і не мав права на зносини з Польщею та Туреччиною. Гетьман обирався на козацькій раді пожиттєво, а царя лише повідомляли про результат виборів. Влада Гетьмана поширювалась на всю територію України. Всі податки і доходи збирались українськими фінансовими органами. Представники Москви лише мали приймати від них належну їй данину.

При виборах наступних гетьманів приймалися договірні статті, в яких ряд пунктів Березневих статей скорочувався, вводилися нові статті.

Угода розірвана у 30.1.(9.2.) 1667 року Московською державою, що підписала сепаратне Андрусівське перемир'я з Річчю Посполитою.

Серед істориків є певна дискусія чим були Березневі статті — військовим союзом між двома державами Україною та Московією чи договором, який регламентував широку автономію Гетьманщини у складі Московської Держави. Проте, серед 11 пунктів Березневих статей нема жодного, в якому би йшлося про приєднання України до Московії чи їх возз'єднання.

 

Історичне значення Національно-визвольної війни:

Історики вважають, що народне повстання, яке почалося у січні — лютому 1648 р. і охопило велику частину території та населення України, переросло у Національно-визвольну війну 1648—1657 pp., а потім — у революцію. Доказом на користь оцінки подій середини та другої половини XVII ст. як революції називають зміни в Україні, які мали революційний характер: створення та розвиток української національної держави; прихід до влади нової еліти — національної за складом козацької старшини; скасування кріпосного права, ліквідацію земельної власності польських та полонізованих українських феодалів та утвердження дрібної (фермерського типу) козацької власності на землю, звільнення українських міст з-під влади короля, магнатів, шляхти та католицького духовенства.

 

Виконати завдання: Власов В.С. Історія України,підручник для 8 класу. Тема 3, заповнити контурну ст..8-10.